TERRA INCOGNITA УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

7 Жов

TERRA INCOGNITA УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

До 125-річчя від дня народження В. П. Петрова (Домонтовича)
Можна все життя своє прожити і не помітити, що ти існуєш. Можна щось робити, про щось дбати, чимсь цікавитись і лишитись якось до всього цього чужим і непричетним.

Усе життя можна прожити, не живши, пройти повз життя навшпиньках, під сурдинку, обминаючи життя, боком, попід стінкою, глухими завулками, ніби ховаючися…
«Доктор Серафіскус» (В. Домонтович)
 Віктор Платонович Петров (псевдоніми – В. Домонтович, В. Бер, В. Плят, А. Семьонов, Борис Вериго) – один з найяскравіших інтелектуалів свого часу (літературознавець, філолог, фольклорист, етнограф, історик, археолог, філософ і талановитий письменник). Сьогодні він не є широковідомим у світі й Україні. В українському інтелектуальному співтоваристві він більше відомий як письменник, філософ. Про нього не написано узагальнюючої монографії, не реконструйовано інтелектуальну біографію. 

Як літературознавець він досліджував творчість Шевченка, Гоголя, Сковороди, Марка Вовчка, Лесі Українки та інших письменників, діяльність Кирило-Мефодіївського братства, а також творчість низки західноєвропейських письменників. Віктор Петров був близьким до групи неокласиків в 1920-ті роки. Саме в цей час він написав більшість своїх художніх творів під псевдонімом В. Домонтовича. Твори Петрова в багатьох аспектах перекликаються з ідеями екзистенціалістів. Особливістю творів письменника є їхній прихований інтелектуалізм та парадоксальність. В українській літературі  він започаткував новий жанр – романізовану біографію. Його перу належать біографічні повісті «Аліна й Костомаров», «Романи Куліша», а також інші біографічні оповідання. 1999 року видавництво «Критика» першим в Україні перевидало два романи В. Домонтовича – «Доктор Серафікус» і «Без ґрунту». До другого тому вибраних творів В. Домонтовича увійшли «Дівчина з ведмедиком» та найкращі оповідання й нариси різних років. Як етнограф Петров написав кілька десятків статей в Українській радянській енциклопедії на такі теми як сонце у народних віруваннях українців, легенди про спалення  відьом, культ вогню та слов’янську міфологію. Як археолог був задіяний у розкопках Трипільської культури та ранніх слов’янських поселень. Петров вивчав скіфські пам’ятники та могильники антів. Він написав монографії про походження українського народу (1947), скіфську мову та етнос (1968) та етногенез слов’ян (1972). Він писав статті про Трипільську,
Зарубинецьку та Черняхівську культуру, про давніх слов’ян, скіфські та східно-слов’янські імена, гідроніми, топоніми.
Творчість В. Домонтовича (В. Петрова) – унікальне явище в українській літературі, а сам письменник – найзагадковіша особа вітчизняної культури, цілком гідна посісти місце серед таких класиків світової літератури, як Джеймс Джойс, Томас Манн, Франц Кафка, Борис Пастернак тощо. Про В. Домонтовича Ю. Шерех писав, що той «стояв незмірно вище від більшости еміграції своєю культурою і самою площиною свого мислення, завжди спрямованого на синтезу, на широкі узагальнення».

Творчість В. Домонтовича настільки багатогранна та глибинна, що навряд чи ще хтось із вітчизняних митців слова зміг би зрівнятися з ним масштабами мислення, охопленням проблематики тощо. Тож не дивно, що увага до неї дослідників не згасає, а лише посилюється з кожним роком. 
 6 – 7 червня 2019 р. у Кракові відбулася міжнародна конференція «Віктор Петров-Домонтович: мапування творчости письменника», приурочена до 50-х роковин смерті Віктора Петрова (1894 – 1969). Подію організувала кафедра україністики Інституту східнослов’янської філології Яґеллонського університету (Краків, Польща) за участі Інституту славістики Польської академії наук (Варшава, Польща) в межах перекладацько-наукового проекту «Віктор Петров – до критичної модерности». Серед тридцяти восьми доповідачок і доповідачів з Австрії, Канади, Німеччини, Польщі, США та України були присутні провідні дослідниці і дослідники літературного, мовознавчого, історичного та археологічного доробку українського інтелектуала.  Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана  Франка представляли викладачі кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання у початковій школі. Анна Огар у виступі «Концептуальні домінанти в художньому дискурсі Віктора Петрова (Домонтовича)» реконструювала засоби творення індивідуально-авторської картини світу. Віра Котович у виступі «Відгідaронімні ойконіми України в контексті ономастичних міркувань Віктора Петров» довела, що методика ономастичних досліджень, запропонована В.Петровим за якою назва береться не окремо, а розглядається у зв’язку з іншими онімами, локалізованими в межах певного простору, дозволяє здійснювати аналіз відгідронімних ойконімів України не тільки у вузькому, ономастичному, але й ширшому, лінгвокультурологічному аспекті. Доповідь Олени Кравченко-Дзондзи «Мовний аспект ідіостилю Віктора Домонтовича (Петрова)» стала спробою відтворення мовного портрета письменника та виявлення закономірностей формування його ідіостилю. Наостанок Оксана Федурко у виступі «Речення з відприкметниковими прислівниками у романі Віктора Домонтовича «Доктор Серафікус» представила особливості семантико-синтаксичної організації речень із відприкметниковими прислівниками на о (­е) як складників текстової структури роману В. Домонтовича. 
 Запрошуємо всіх небайдужих ознайомитися з книжковою виставкою, присвяченою В. П. Петрову (Домонтовичу) у читальній залі №1