Поезія жити не може на смітнику, а без неї жити – злочин

До 155-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського у читальній залі №1 розгорнуто книжкову виставку “Грані творчості”.

 Поезія жити не може на смітнику, а без неї жити – злочин.
Михайло Коцюбинський «Сон»
17 вересня відзначається 155 років від дня народження Михайла Коцюбинського – видатного українського письменника і культурного діяча.
Кажуть, що письменник творить власний світ. У створеному Коцюбинським світі панує сонце. Недарма його називають Великим Сонцепоклонником.
На межі ХIХ та ХХ ст. Михайло Коцюбинський залишився в українській літературі неперевершеним майстром слова, тонким стилістом, першим і найкращим імпресіоністом в українській літературі. Оглядаючи його творчу спадщину із часової відстані більше ста років, приходимо до висновку, що вона не втратила своєї актуальності, бо належить вічності…
Глибоким зором і пером тонким
Він слугував народові своєму,
Боліючи душею разом з ним, –
мовив про Михайла Коцюбинського Максим Рильський. Патріотизм автора «Тіней забутих предків» був негучним, але життєва позиція – творити лише українською мовою – непохитною. Не зважаючи на те, що за російськомовні твори письменник мав би куди більші гонорари, з обраного шляху він не відступив ані кроку. За короткий сорокадев’ятирічний вік Михайло Коцюбинський лишив по собі різнобарвну творчу спадщину, яка піднесла українську літературу до європейського рівня. Шляхом самоосвіти та самовдосконалення він піднявся до вершин світової культури та філософської думки.
Розквіт таланту Михайла Коцюбинського припав на перше десятиліття двадцятого століття, коли з’явилися такі шедеври його творчості, як новели «Лялечка», «Цвіт яблуні», «Сміх», «Він іде», «Невідомий», «Intermezzo», «Лист», «Подарунок на іменини», «Коні не винні», «Що записано в книгу життя» та повість «Fata morgana», написана по гарячим слідам революції 1905 – 1907 років.
«Intermezzo» – один із шедеврів Михайла Коцюбинського, якому судилося стати взірцем імпресіонізму у світовій літературі. Протягом тривалого часу літературознавці розбирають його мало не по складам, вивчають чи не кожне слово з точки зору літературної теорії, пропонуючи те ж саме робити і студентам. Інші новели, оповідання, нариси письменника потребують від читача важкої роботи душі: автор ставить його віч-на-віч із оголеним трагізмом життя і смерті.
Лебединою піснею та найбільшим шедевром Великого Сонцепоклонника стала його повість «Тіні забутих предків». Цю правдиву казку Гуцульщини Михайло Коцюбинський закінчив за два роки до смерті. Друге народження «Тіней забутих предків» відбулося через півстоліття, коли Сергій Параджанов відтворив художнє слово засобами кіномистецтва, створивши один із найкращих фільмів світового кінематографу.
Щоб добре розуміти і відчувати класичну літературу, до неї варто повертатися неодноразово протягом усього життя. Михайло Коцюбинський – один із тих письменників, з яким треба зростати від дитинства до зрілих років.