Історія бібліотеки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Бібліотека − ровесниця університету, його невідʼємна і важлива складова, без якої годі уявити наукову, навчальну і виховну роботу.

Книгозбірня педагогічного інституту була заснована у травні 1940 року на базі бібліотеки Дрогобицької гімназії. У 1941 році, під час Другої світової війни, бібліотека, як й інститут, була зруйнована.

19 листопада 1944 року інститут відновив свою роботу, тоді ж запрацювала і бібліотека, яка містилася у двох невеличких кімнатах.

У 1952 році бібліотеці було надано окреме приміщення з доволі великим читальним залом. Фонд складав 5 000 примірників, при цьому налічувалося 675 читачів, здебільшого викладачі і студенти.

У 1960 році бібліотеку розташували у великому триповерховому будинку. Внаслідок злиття двох педагогічних інститутів (Дрогобицького і Львівського) значно збільшився контингент читачів і книжковий фонд (близько 350 000 одиниць).

У 1948 році у штаті бібліотеки було 3 особи. Завідувачем на той час була Валентина Микитівна Янголенко, яка особливу увагу зосередила на комплектуванні. Великим знавцем бібліотечної справи увійшла в історію книгозбірні бібліограф Марія Миколаївна Ворошилова, яка вражала багатством знань, інтелігентністю, тактом, ерудицією. Бібліотекарем працювала Софія Григорівна Сохіна, а пізніше ще Ганна Степанівна Базюк, це були кваліфіковані фахівці з бібліотечною освітою.

У 1952 році штат бібліотеки складався з 6-ти чоловік, а в 1965 році – з 24 осіб.

Помітний слід в історії інститутської бібліотеки залишила Марія Петрівна Лещова, яка керувала нею з 1960 до 1982 року, була мудрим бібліотекарем, виваженим керівником, окреслила нові перспективи книгозбірні та внесла багато добрих змін в її роботу. Саме вона створила нинішню структуру бібліотеки, багато попрацювавши над удосконаленням усіх ланок обслуговування, зокрема було уведено єдиний читацький формуляр. На той час книгозбірня вже мала 5 000 читачів, проводила комплектування 18 кафедральних бібліотек, 3 − в студентських гуртожитках, у спортивно-оздоровчому таборі «Пролісок», у цілинних загонах «Карпати», «Верховина». Читальний зал отримував 50 назв газет і 250 назв журналів. У 1967 році після реставраційних робіт у бібліотеці було створено 2 читальні зали, абонемент, книгосховище, відділи комплектування й обробки літератури, бібліографії, кімнату каталогів та МБА, філіал на музично-педагогічному факультеті. Тоді ж була заснована Бібліотечна рада, головою якої став доцент Михайло Борисович Успенський. У 1965 році головою Бібліотечної ради було обрано професора Марка Яковича Гольберга, який допомагав у комплектуванні бібліотеки, брав участь у різноманітних культурно-просвітницьких заходах.

У 1982 році завідувачем бібліотеки стала Галина Олексіївна Суходолець. В історію книгозбірні увійшла як добрий знавець бібліотечної справи, вона зосереджувала увагу на комплектуванні, вивчала і впроваджувала у роботу досвід інших бібліотек.

У 1992 році бібліотеку очолила Марія Михайлівна Дмитрів − фахівець з вищою бібліотечною освітою і великим досвідом роботи. Її керівництво припало на період істотних змін у державі, тому перед бібліотекою постали нові завдання. Насамперед необхідно було поповнити фонди книгозбірні національно зорієнтованою літературою, творами заборонених та діаспорних авторів. Державного фінансування було недостатньо, тому дирекція активно шукала додаткові джерела комплектування, налагоджувала творчі зв’язки з видавництвами, з українсько-американським доброчинним фондом «Сейбр-світло» у Львові, з книгообмінними фондами інших бібліотек України та міжнародними фондами книгообміну Англії та США. У цей час активно працювала Бібліотечна рада на чолі з Мироном Михайловичем Бабʼяком.

Завдяки тісній співпраці керівництва бібліотеки з ректоратом університету, кафедрами та меценатами бібліотека стала найбільшою книгозбірнею регіону, її фонд перевищив 700 000 облікових одиниць. Особливою цінністю є періодичні видання 40-х років, краєзнавчі матеріали, унікальні видання: «Основа», Южно-русский лит. ученый вестник – 1862 р. (заснований за участю Тараса Шевченка), Шевченко Т. Иллюстрированный Кобзарь… − в. 2, С-П, 1896 p., книги – прижиттєві видання Івана Франка: Франко І. Поеми. Львів – 1899., Франко І. Панщина та її скасованє 1848 р. в Галичині. Львів – 1913 р. та багато інших.

За час керівництва Марії Михайлівни Дмитрів бібліотека розпочала роботу з удосконалення інформаційних послуг, а модернізація змісту діяльності бібліотеки стала одним з головних завдань. З цією метою було придбано ліцензоване автоматизоване програмне забезпечення УФД-Бібліотека, організовано відділ інформаційних технологій та компʼютерного забезпечення, створено єдину компʼютерну мережу. Була започаткована робота зі створення електронного каталогу, користувачі отримали доступ до електронних копій праць викладачів. Корисна бібліотечна інформація розміщувалася на web-сторінці. Велика увага присвячувалася професійному вдосконаленню бібліотечних працівників.

Бібліотека завжди була просвітницьким закладом, відгукувалася на видатні події і знаменні дати.

Досягнення бібліотеки – результат ентузіазму і творчої самовідданої праці колективу. Так, 43 роки віддала бібліотеці багаторічний заступник директора Валентина Петрівна Скрипкіна. Упродовж довгого часу вона очолювала велику і відповідальну ділянку – виховну роботу, при цьому виявляла неабиякі знання і здібності. Валентина Петрівна запамʼяталася працівникам і читачам бібліотеки надзвичайно чуйною і доброю людиною, добросовісною й уважною в роботі.

Чималий внесок у культурно-просвітницьку ділянку діяльності бібліотеки зробила завідувач масовим відділом Лариса Григорівна Ревіна. Вона організувала багато книжкових виставок, відкритих переглядів літератури, була частим гостем у студентських аудиторіях, виступала з доповідями на наукових конференціях. З часом цю естафету перейняла Світлана Миколаївна Мішуткіна − ерудований філолог і бібліотекар, без якої майже не обходилися визначні наукові й виховні заходи в університеті.

Велику роботу виконували завідувачі відділами, провідні та головні бібліотекарі. Це висококваліфіковані спеціалісти, переважно з вищою спеціальною освітою та великим бібліотечним стажем, справжні знавці своєї справи. Серед них Надія Миколаївна Шалата, Богдана Іванівна Бачара, Людмила Георгіївна Іваненко, Галина Іванівна Мудрик, Марія Євгенівна Ковальська, Ольга Петрівна Ткач, Ганна Григорівна Ліфарєва, Алла Василівна Хом’як, Марія Арсентівна Дружиніна, Розалія Гнатівна Івлєва, Галина Архипівна Войтюк, Любов Володимирівна Стельмащук, Віра Степанівна Ясеницька, Оксана Йосипівна Кулиняк, Тетяна Георгіївна Іллінська, Лариса Михайлівна Гукова, Валентина Володимирівна Виноградова, Уляна Павлівна Сотнікова, Станіслава Адамівна Андрухів, Галина Іванівна Попова, Тетяна Олександрівна Дмитрів, Людмила Григорівна Сеньків, Світлана Юріївна Фартушок та інші.

У 2019 році директором бібліотеки було обрано канд. філол. наук Ігоря Миколайовича Розлуцького, який значною мірою пожвавив роботу інституції, зробивши акцент на науковій діяльності. Окрім традиційних бібліографічних видань, засновано серію біобібліографічних покажчиків «Академічна бібліотека», а також науковий збірник «Соціогуманітарні студії». Працівники бібліотеки очолюють керівництво науковими темами, які зареєстровані в УкрІНТЕІ («Постаті історії та культури Галицького підгір’я» – керівник Кравцова С. Т., період 2021-2025 рр.), («Суспільно-політична та літературна історія Галичини ХІХ – початку ХХІ століття». Керівник Розлуцький І. М., період 2021-2025 рр.). Впроваджено нові технології (електронний каталог, інституційний репозитарій, доступ до наукометричної бази даних, віртуальна довідка, електронна доставка документів, онлайн лекторій тощо), які суттєво розширюють спектр інформаційних послуг у навчально-виховному процесі. Значна увага приділена оцифруванню фондів, особливо рідкісної літератури, створенню електронної бібліотеки.

Сьогочасна бібліотека Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка – це інституція високопрофесійних працівників, які забезпечують інформаційний простір для академічної спільноти і роблять все для того, аби йти в ногу з часом та фахово надати відповіді на актуальні питання сучасності.